Геологія і геодезія Києва та Київської області

Геологічні особливості в Києві та Київській області

Четвертинні відкладення Київської області є континентальними утвореннями. Вони покривають суцільним і досить потужним чохлом більш давні відклади (переважно палеогенові).

Четвертинні відкладення в Києві і регіоні представлені такими геологічними утвореннями як:

• еолові,
• еолово-алювіальні і еолово-делювіальні,
• озерні,
• гляціальні і флювіогляціальні,
• аллювіальні,
• елювіальні,
• делювіальні,
• озерно-болотні,
• пролювіальні,
• зсувні.

Потужність четвертинних відкладень ґрунту коливається в основному від 5 до 60 метрів.

З геоморфологічної точки зору територію Києва і всього регіону характеризують особливості трьох орографічних областей, які з'єднуються в межах самої Київщини:

• Придніпровська височина,
• Поліська низовина (підобласть Київске Полісся Полісскої області),
• Придніпровська низовина (район безморенних терас Деснянсько-Дніпровської зандрово-алювіальних подобласти Поліської області та район безморенних терас Дніпровської лесово-алювіальних подобласти лесової області).

Геологія Придніпровської височини така, що вона представлена ​​північною частиною з лесових слабо підвищених акумулятивно-денудаційних структурно-генетичним типом рельєфу піздньо-неогеново-голоценових періоду. Абсолютні позначки поверхні вододілів (180,0 - 200,0 метрів), представлених у верхній частині лісами, сприяють інтенсивної ерозійної діяльності грунту. Тому Придніпровська височина густо і глибоко розчленована яружно-балочної мережею. Геодезичні дослідження показують, що схили балок, як правило, симетричні - це пояснюється вторинним розчленуванням поверхні грунту ерозійних мережею. З віддаленням від річкових долин Еродування поверхні помітно згасає.

Геологія Поліської низовини така, що вони займає північно-західну частину Одеської області і являє собою моренно-зандрові денудаційно-акумулятивний структурно-генетичний тип рельєфу, який в значній мірі переформовано завдяки діяльності вітру. Абсолютні позначки поверхні знижуються від півдня на північ в межах від 190,0-180,0 і до 170,0-160,0 метрів. Геодезичні дослідження показують що поверхня ґрунту слабо розчленована яружно-балочної мережею. Окремі балки характеризуються незначною глибиною і пологими схилами. У межиріччі субаеральні западини часто заболочені, а на деяких ділянках денудаційних поверхонь відслонень, дніпровська морена (див. Рис.1-3). Розвинені еолові акумулятивні форми рельєфу: пагорби, гряди і горбисті піски, які обумовлюють нерівності поверхні. Серед пісків, які складають поверхню грунту Поліської низовини, окремі ділянки утворені лесових породами (т.зв. «лесові острови»). Зазвичай їх поверхню їх трохи підвищена в рельєфі і до них же приурочена велика частина ярів.

Придніпровська низовина охоплює всю східну частину області.

Геологія низовини така, що вона має структурно-генетичний тип рельєфу - алювіальний акумулятивно-денудаційний середньонеоплейстоценово-голоценового періоду формування, який значно трансформований завдяки діяльністю вітру.

В будові рельєфу грунту низини беруть участь заплавні і терасові відкладення р. Дніпро, а також заплавні відкладення р. Десна, які утворюють з заплавою Дніпра суцільний комплекс. Залягають вони на розмитій поверхні порід київської світи бучацької серії.

Геодезичні дослідження показують, що поверхня сучасного рельєфу характеризується ступінчастим будовою з підвищенням до 95,0-150,0 метрів і дуже слабкою ерозійної діяльністю. Нечисленні водотоки, які дренують поверхня, характеризуються неглибокими (від 15 до 20 метрів) і широкими долинами з похилими низькими схилами. Покрівля алювіальних відкладень інтенсивно трансформована еолової діяльністю з широким розвитком відповідних форм:

• пагорбів,
• гряд,
• горбистих пісків,
• заболочених субаеральних знижень.

Інженерно-геологічні проблеми в в Києві та Київській області

З інженерно-геологічної точки зору будова області досить складна, тому краще не нехтувати дослідженнями грунту, особливо на кожному окремо взятому під будівництво ділянці.

Широко поширені лесові породи можуть давати осідання. Велике поширення мають піщано-глинисті грунти. Несуча здатність піщано-глинистих ґрунтів може сильно погіршуватися при зволоженні. На правобережжі можуть проявлятися ерозійні процеси, обвали, сіли, осипання і т.п.

В межах Києва на всьому правому березі розвинені лесові породи, відзначаються підземні пустоти, провали. Відзначаються зміщення масивів грунту і обвали. У цій частині часто зустрічаються пухкі, тріщинуваті породи, за якими легко можуть фільтруватися витоку води як природні, так і в результаті технічних аварій.

З огляду на геологію в Києві і області, можна зробити наступні рекомендації.

• Будівництво будівель і зведення інших споруд на лесових підставах все ще є досить складною проблемою, з огляду на неглибоке залягання ґрунтових вод і потужність геологічного шару.

Спираючись на вимоги ДБН В.2.1-10-2009 та геологію місцевості можна рекомендувати буріння хоча б 1 свердловини для інженерно-геологічних вишукувань на всю глибину залягання шару поверхневих відкладень. Для Київської області це глибини близько 20-40 метрів. Кількість свердловин залежить від площі ділянки під будівництво, але потрібно буріння не менше 4 свердловин по його периметру.

• При проведенні ландшафтно-дизайнерських робіт рекомендується буріння 1 свердловини для визначення коефіцієнта фільтрації ґрунтів у вертикальному розрізі.

Це дозволить уникнути утворення підтоплюються ділянок в результаті невдало спланованого відведення води.

• Проведення ландшафтно-дизайнерських робіт в Києві і всім київському регіоні, закладання багаторічних садів і інші агрономічні роботи вимагають геодезичних вишукувань, а також обладнання свердловин на різні глибини.

Це дозволить визначити фізико-механічні властивості відкладень в зв'язку з загрозою можливого підтоплення за рахунок грунтових вод і деформації поверхні внаслідок просідання грунту при штучному зволоження.

• В результаті проходки свердловин отримують дані про інженерно-геологічних умовах місцевості, дані про які протікають і можливих небезпечних геологічних явищах, дані про стан грунту, а також підземних водах.

На основі цієї інформації проектувальники вибирають під будівництво відповідний фундамент, планують заходи для зміцнення грунтів, обґрунтовують режим поливів і т.д.